Життя ― найважливіше, невід’ємне, недоторкане благо людини. Ці положення закріплені в найважливіших актах і основоположних релігійних джерелах: Всезагальна Декларація прав людини, Міжнародний Пакт про політичні і громадянські права, Декларація прав, свобод людини і громадянина. У ст. 3 Конституції України, проголошується, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України, кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави ― захищати життя людини.
Кожна країна по-своєму підходить до визначення початку життя своїх громадян.
Так, наприклад, Кримінальний кодекс штату Нью-Йорк, розцінює як вбивство позбавлення життя дитини, яка ще не народилася, але вік якої є більше ніж 24 тижнів. А в ст. 4 Американської конвенції про права людини від 22 листопада 1969 року, яка чинна в багатьох країнах Північної та Південної Америки, зазначено, що право на повагу до життя кожної людини захищається законом, як правило, з моменту зачаття. У Франції життя людини захищається державними законами через 10 днів після зачаття, а в Данії після 12 тижнів, в Швеції ― 20. Лауреат Нобелівської премії Джеймс Уотсон запропонував охороняти життя дитини через три дні після народження. В Японії, наприклад, як і в багатьох країнах, життя юридично захищено лише після народження.
В теорії національного кримінального права, початком життя слід вважати початок фізіологічних пологів. Але така позиція не знаходить однозначної підтримки в суспільстві, тому думки вчених доволі такі різні і заздалегідь ― це одні стверджують, що початком життя необхідно називати момент запліднення, інші дотримуються думки, що початком життя людини є її народження, тобто повне відокремлення від організму матері; треті говорять про, що життя людини бере початок з моменту визнання плоду життєздатним.
Ті що вважають що життя починається з моменту зачаття, в першу чергу, залишається медицина. Медики стверджують, що на третьому тижні життя в ембріона з’являються зародки кровоносних судин і статевих клітин. На четвертому тижні ― вже б’ється сердечко, а на п’ятому ― шостому з’являються у ембріона ручки і нігті та формуються внутрішні органи (шлунок, кишечник, нирковий апарат). Плід росте і розвивається, а, значить, він живе, значить, життя почалось.
Не меншими прихильниками такої теорії на сьогодні є і християнство та церква. 01. 06. 2004 року глави Церков підписали Звернення християнських Церков України до держави та українського народу про захист життя, в якому, зокрема, чітко визначається, що загальновизнаним є право людини на життя. О. Рогова, яка переконує в тому, що межі права на життя людини варто було б розширити у часі, до моменту запліднення. О. Рогова не тільки обґрунтовує право на життя ненародженої людської істоти, але й пропонує прийняти в Україні «Акт про право людини на життя», де мають бути закріпленні основні принципи, визначені юридичний статус людського ембріона, правові гарантії його захисту, строки та ступінь втручання у внутрішньоутробне життя людини, правові підстави медичного використання фетальних тканин та інші правові питання, пов’язані з періодом життя людини до народження. Вона стверджує,що внутрішньоутробний період існування та розвитку людської істоти є передумовою її існування після народження, необхідним та невід’ємним етапом розвитку людини. А тому внутрішньоутробний період життя людини має бути захищеним правом так само як і життя людини після народження на будь-якій його стадії .
Піддавати сьогодні життя кримінально-правовій охороні з моменту запліднення, очевидно, ще не час, таке діяння може породити цілу низку негативних моментів для суспільства. По-перше, в країні, підвищиться кількість так званих „кримінальних абортів”, що неминуче призведе до погіршення показників здоров’я, а в деяких випадках і смерті жінок репродуктивного віку; по-друге, кількість ненароджених, але вже вбитих дітей не зменшиться, а, навпаки, лише збільшиться.
Так Р. Стефанчук вважають початком життя людини момент її народження, тобто повне відокремлення організму живонародженого плода від організму матері.
Ряд інших вчених, таких, як Л. Остапенко ,О.Домбровська , розширюють часові межі людського життя і схиляються до загально-визначеної теорії, що початковим моментом життя слід називати початок фізіологічних пологів матері. Л. Остапенко, обґрунтовуючи свою позицію, стверджує, що кримінально-правова охорона життя людини починається саме з початку фізіологічних пологів. В ст. 6 Закон України «Про охорону дитинства» від 26. 04.2001р.закріплюється, що кожна дитина має право на життя з моменту визначення живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Початок фізіологічних пологів вважає початком життя і М.Й.Коржанський. Але він справедливо відмічає, що мова йде якраз про той момент, коли закінчився розвиток плоду, він дозрів для самостійного життя поза тілом матері, з’являється нове життя, яке вже повинно охоронятися кримінальним законом.
На сьогодні медицина вже чітко визначає момент, з якого плід варто називати дитиною, бо він може продовжувати самостійно жити поза утробою матері, а значить мати право на кримінально-правову охорону свого життя.
Таким чином, на мою думку, початком життя в теорії кримінального права потрібно визнати не початок фізіологічних пологів, як це є сьогодні, а момент, з якого медицина дозволяє називати плід дитиною.
Виходячи з таких міркувань, не можу погодитися з М. Короленком, який, вважає, що посягання, які спрямовані на заподіяння смерті плода до початку фізіологічних пологів, правильно кваліфікуються як аборт, а заподіяння смерті плоду під час пологів, відповідно, ― як вбивство.
Проблемою даної теми являється те,що саме при визначенні моменту початку життя потрібно в першу чергу врахувати всі плюси і мінуси,з однієї сторони кількість абортів може зменшитись при страхові кримінальної відповідальності ,а з іншої заборонивши ― вони не зникнуть ,а збільшиться їй кількість на чорному ринку, відповідно ― може збільшиться кількість хвороб, адже це буде не достатній рівень підготовки.
Оксенюк Ю.С.