»


Медіація в сфері інтелектуальної власності

tf_middlemanІнтелектуальна власність на даний час перебуває у стрімкому розвитку. Об’єкти інтелектуальної власності набувають більшого значення та широкого розповсюдження серед населення. У зв’язку з цим охорона об’єктів прав інтелектуальної власності стає все актуальнішої і потребує більшого втручання держави. Адже порушення прав суб’єктів інтелектуальної власності призводить до великих затрат, які спричиняються самим порушенням і безпосередньо часом (строком) за яким це порушення розглядається у судовому порядку. Причиною цього є природа об’єктів інтелектуальної власності, що дозволяє відносно швидко їх відтворювати та розповсюджувати. Варіантом швидкого врегулювання спорів, конфліктів щодо об’єктів інтелектальної власності є медіація, яка бере свій початок з середини ХХ століття і стає дедалі популярнішою.

Медіація представляє собою вирішення спору  до судового порядку, методом залучення посередника (медіатора), який у свою чергу допомагає сторонам владнати спірний момент, шляхом досягнення консенсусу, за допомогою аналізу проблемної ситуації, таким чином, щоб сторони самі змогли обрати для себе вихід який би максимально задовольнив їхні вимоги та інтереси.

Медіація має цілу низку переваг: швидкість вирішення конфлікту, спору (в середньому 1-2 дні); вся інформація яка надходить від сторін, перебуває у режимі конфіденційності; ступінь затрат значно менший порівнюючи з затратами у судовому порядку (послуги адвоката, судові збори, штрафні санкції і т.д.); рівність сторін, яка полягає у однаковому і гуманному ставленні зі сторони медіатора; можливість сторін контролювати процес і вносити свої корективи; можливість припинити процес медіації за ініціативою сторони; розгружає судову систему; взаємовигідний результат у вигляді консенсусу, який призводить до вирішення спору, задоволенню інтересів, а також можливій співпраці сторін у майбутньому.

Для вирішення спірного питання, потрібне лише звернення заінтересованої особи до організації, яка займається примиренням (медіацією). Після чого сама організація, до якої звернулась одна зі сторін спору, направляє іншій стороні пропозицію врегулювання конфлікту шляхом медіації. У більшості випадках вдається зацікавити особу взяти участь у примиренні, після чого в 80% спір вирішується успішно. Потім за допомогою юриста складається угода, з зазначенням сторін, їхніх прав, обов’язків, умов та строк на протязі якого вони виконуються. У разі порушення однією зі сторін угоди, інша сторона має право звернутись до суду і вирішити це порушення в судовому порядку ( Березанська В. Медіація як вихід із глухого кута конфлікту [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.intelvlas.com.ua/aktualno/11-2010/2-медіація-як-вихід-із-глухого-кута-конфлікту.html ).

Інститут медіації одним із перших був впроваджений у міжнародній системі захисту ВОІВ. З середини 90-х років в її структурі діє Центр з арбітражу і посередництва, що надає послуги з урегулювання міжнародних комерційних спорів із питань інтелектуальної власності між приватними сторонами.

Розглядаючи стан медіації на теренах України, можна зазначити, що даний процес є відносно новим. Про це свідчить відсутність закріплення на законодавчому рівні відомостей щодо процесу медіаціїї, а також стану обізнаності населення щодо медіаціїї як такої. Не можна сказати, що медіація в Україні відсутня, існують громадські організації – Асоціація груп медіації України, Український центр порозуміння, також IFC, член групи Світового банку, у співпраці з Києво-Могилянською бізнес-школою (KMBS), спільно утворили Український центр медіації ( Ромат Т. Є. Організаційно-правові засади медіації у галузі права інтелектуальної власності. [Електронний ресурс]. -Режим  доступу: http://ukrref.blogspot.com/p/6.html). Щодо центру медіації, який би займався виключно справами інтелектуальної власності, то його поки не має.  Важливим моментом становлення медіаціїї в Україні стало подання Народним депутатом України Тищенком О.І. проекту закону “Про медіацію”, який був зареєстрований 17 грудня 2010 року №7481 і був відкликаний 11 лютого 2011 року. Даний законопроект містив 6 розділів і 29 статтей, які регулювали сам процес медіації, порядок становлення медіатором, його права і обо’язки та інше. Також був представлений законопроект від 19.04.2012 Ківалова С.В. і Бондика В.А. №10301-1, в якому, навідміну від попереднього, крім медіатора пропонується ввести таке поняття як «уповноважений медіатор».Уповноваженим медіатором може бути фізична особа у віці не менше двадцяти п’яти років, яка має повну вищу освіту та пройшла підготовку за напрямом «медіація» відповідно до програми, затвердженої центральним органом виконавчої влади з питань освіти, атестована і внесена до реєстру уповноважених медіаторів, що засвідчується відповідним свідоцтвом встановленого зразка. Даний законопроект також був відкликаний 12.12.2012. Щодо медіації в сфері інтелектуальної власності, то Концепцією розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009–2014 роки прямо передбачено, що «на часі впровадження альтернативних способів розв’язання спорів у сфері інтелектуальної власності, зокрема, медіації» (Концепція розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009–2014 роки, схвалена рішенням Колегії Державного департаменту інтелектуальної власності // Протокол від 14 грудня 2009 р. № 14).

Що стосується розв’язання спорів у сфері інтелектуальної власності, то, враховуючи піввіковий світовий досвід та реалії національного законодавства й правозастосування, за допомогою медіації вже сьогодні вирішуються такі спори:

-  щодо ліцензування та передачі прав інтелектуальної власності;

-  щодо порушень прав інтелектуальної власності;

-  щодо права власності на винахід, тобто коли саме працівник розробив винахід – у свій власний час або в робочий;

-  щодо авторства на винахід, якщо третя сторона зробила суттєвий внесок, та інші» ( І.В. Василенко Перспективи застосування медіації у захисті прав інтелектуальної власності [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://human-rights.unian.net/ukr/detail/194839 )

У зв’язку з відсутністю нормативного регулювання медіації, та досвіду у даній сфері, реалізація цієї процедури в Україні зазвичай ґрунтується на звичаях ділового обороту або запозиченні багатого та різноманітного зарубіжного досвіду. Також при вирішення відповідних спорів часто застосовуються рекомендації Центру ефективного вирішення спорів Великої Британії.

Медіація є зручною процедурою врегулювання спору, але деякі категорії справ щодо прав інтелектуальної власності варто було б визначити, виключно для вирішення в судовому порядку, адже рішення має обов’язковий характер, а угода юридичну силу лише цивільно – правового договору.

Таким чином, можна сказати, що медіація є зовсім новим, альтернативним, по відношенню до судового, вирішенням спору, яке ще тільки знаходиться на етапі свого розвитку та становлення.

Халупний А.В.

Рейтинг@Mail.ru