»


Інвестування та будівництво морських портів в Україні

383521134Питання інвестування та будівництва морських портів є актуальним у зв’язку з тим що морські порти є золотими воротами держави, через які експортуються та імпортуються товари різних профілюючих галузей, що і забезпечує сталий розвиток економіки держави та задоволенню соціальних верств населення. Стан портів України не дозволяє належним чином задовольнити дані інтереси, так як вони перебувають у режимі зношення  і не конкурентноспроможності,  в порівнянні з державами в яких рівень економіки та життя вищий. Отже актуальність інвестування та будівництва морських портів України полягає у висвітленні питань та усіх ключових аспектів, які забезпечуть досягти статусу морської держави і цим самим покращити у ній становище, та піднятись на нову ступень у рейтингу успішних держав ствіту.

Для того, щоб досягнути поставлених цілей, 17.05.2012 року Верховною радою України був прийнятий закон “Про морські порти”, яким урегульовані спеціальні засади будівельної діяльності, які включають в себе перш за все стратегію розвитку морських портів, також передбачене приватне інвестування суб’єктами господарювання морських портів у рамках державного – приватного партнерства[1].

Стратегією розвитку морських портів передбачена модернізація портової інфраструктури, яка повиння здійснюватись відповідно до етапності: довгострокові на 25 років, середньо строкові на 10 років, та мало строкові на 5 років[3].

Інвестування стивідорною компанією об’єктів портової інфраструктури, які перебувають у державній власності здійснюється за договором концесії, оренди, договором про спільну діяльність, які укладаються між державою і портовим оператором (стивідорною компанією). Постанова КМУ “Про деякі питання надання в концесію обєктів державної власності” визначає перелік портів, які можуть передаватись у концесію, до цього переліку відносяться усі 18 портів України[5]. Суб’єкт якому надається право укладати один з перелічених договорів з державою, обирається на конкурсних засадах (аукціону), які визначені Кабінетом Міністрів України на строк від десяти до п’яти десяти років з дотриманням всіх істотних умов договору[4]. Інформація про оголошення концесійного конкурсу публікується  в  газетах  «Урядовий кур’єр» та «Голос  України» або у відповідному друкованому виданні  органу  місцевого самоврядування , в якій зазначається розмір реєстраційного внеску, строк на який видається концесія, строк до якого подаються заявки на участь у концесійному конкурсі, строк протягом якого оголошуються результат концесійного конкурсу, та вся інформація щодо обєкта конкурсу: кадастровий номер, цільове призначення, місце знаходження і т.д. Заявки на участь подаються протягом 60 днів після оголошення конкурсу. Переможцем стає той, хто запропонував більш наближені умови інвестування до Стратегії розвитку морських портів. Рішення про надання концесії ухвалюється Міністерством інфраструктури України винятково за результатами проведення концесійного конкурсу, яке розміщається на офіційному веб-сайті концесієдавця невідкладно, після його оголошення у десятиденний строк, після цього дня дані підлягають опублікуванню в газеті «Урядовий кур’єр» чи  «Голос  України» або  у  друкованому  засобі масової інформації відповідного органу місцевого самоврядування. Після закінчення конкурсу, концесіонер наділяється правами, здійснювати підприємницьку діяльність на основі створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об’єкта концесії, отримувати плату за вироблені товари (роботи, послуги) згідно з умовами концесійного договору, на контрактній основі залучати до виконання спеціальних робіт на об’єкті  концесії  третіх  осіб, а також обов’язками, які встановленні в договорі. Передача об’єктів портової інфраструктури на умовах державного – партнерства  не зумовлює породження у суб’єкта господарювання права власності, такі об’єкти підлягають поверненню державному – партнеру після спливу строку договору.

Особливості та методика з якою пов’язано будівництво морських портів поряд з містобудівним законодавстом вимагає спеціального регулювання, адже для того, щоб здійснювати будівництво нового морського порту, або окремих частин портової інфраструктури, потрібно мати на це право. Таке право будівництва передбачене і обмежене у договорах концесії, про спільну діяльність, ореду та інших інвестиційних договорах, що укладаються за спеціальними процедурами (конкурсами), які були охарактеризовані вище. А весь процес будівництва, який складається з шести стадій, урегульований загальними правовими нормами. Першою стадією є отримання замовником або проектувальником вихідних даних, які складаються з містобудівних умов та обмежень, технічних умов,  а також з завдань на проектування. Другою стадією є розроблення проектної документаціїї, до якої входить обов’язкова експертиза так як морський порт являється обєктом 5-ї  (СС-3) категорії складності, згідно з Постановою КМУ “Про затвердження порядку віднесення об’єктів будівництва до 4-ї і 5-ї категорії складності”[6]. Третьою стадією є затвердження проектної документації. Четвертою стадією є виконання підготовчих та будівельних робіт, замовник має право виконатувати будівельні роботи після видачі органом державного архітектурного будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається на безоплатній основі, протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Після чого замовник зобов’язаний протягом семи календарних днів з дня видачі дозволу на виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання таких робіт поінформувати виконавчий орган за місцезнаходженням об’єкта[7]. Ще одною важливою стадією є прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, вона проходить шляхом звернення до Державної архітектурно-будівельної Інспекції, яка видала дозвіл на проведення будівельних робіт з подачею заяви про прийняття в експлуатацію об’єкта та видачу сертифіката до якої додається акт готовності об’єкта до експлуатації. Після чого Інспекція на протязі десяти робочих днів (до яких входить перевірка об’єкту) приймає рішення про видачу сертифіка, а замовник на протязі семи днів, після отримання сертифікату повинен подати його копію до уповноважених органів, що і буде свідчити про закінчення будівництва[8].

Фінансування інвестиційної діяльності, державного приватного партнерства може здійснюватись за власні кошти приватного партнера, у разі чого, сума концесійних платежів може скласти 600 млн грн на рік, також за кошти державних або місцевих бюджетів, але для того щоб досягти бажаного рівня у розвитку морських портів, цього буде за мало, так як за підрахунками потрібно приблизно 25 млрд. грн. [2]. У разі інвестування стратегічних портових об’єктів інфраструктури, що є об’єктами державної власності, проводиться компенсація витрат суб’єктів господарювання пов’язаних з ремонтом, реконструкцією, модернізуванням, будівництвом, таких об’єктів.

 

 

 

                  Список використаних джерел:

  1. Про морські порти: Закон України  від 17.05.2012 року // Відомості Верховної Ради України. – 2013. — № 7. — стор. 407.
  2. Про державно-приватне партнерство: Закон України  від 01.07.2012 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010. —  № 40. — стор. 1436.
  3. Про схвалення Стратегії розвитку морських портів України на період до 2015 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України  від 16.07.2008 року // Офіційний вісник України. – 2008. — № 58. — стор. 35. — стаття 1946.
  4. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. — № 47. — стаття 646.
  5. Про деякі питання надання в концесію обєктів державної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2012 року // Урядовий кур’єр. – 2012. —  № 217.
  6. Про затвердження порядку віднесення об’єктів будівництва до 4-ї і 5-ї категорії складності: Постанова Кабінету Міністрів України  № 557 від 27 квітня 2011 року// Урядовий кур’єр. – 2011. —  № 100.
  7. Про регулювання містобудувної діяльності: Закон України від 17.02.2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. —  № 34. — стор. 1544.
  8. Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів: Постанова Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року // Урядовий кур’єр. – 2011. —  № 79.

Халупний А.В.

Рейтинг@Mail.ru