Проблеми правового використання «ноу-хау»

imgsizeВідсутність правових механізмів захисту «ноу-хау» в Україні ставить вітчизняних учасників міжнародних товарних ринків в нерівні умови з партнерами із інших країн, де ці питання врегульовані на рівні законодавчих актів. Тут особливої уваги набувають механізми оцінки та використання «ноу-хау» не тільки в процесі діяльності підприємств, але й на етапах розробки установчих документів, формування статутного капіталу тощо.

Важливими є й інші обставини. В процесі комерційної реалізації «ноу-хау» її власники зазвичай рекламують ефект від застосування «ноу-хау». Зрозуміло, демонстрація з залученням сторонніх експертів створює ризик втрати його конфіденційності. Потребує врахування й те, що надмірне засекречування «ноу-хау» може призвести до того, що покупець після оплати за «ноу-хау» ризикує недоотримати в повному обсязі всі необхідні відомості.

«Ноу-хау» — передача на договірній основі різних знань та досвіду наукового, технічного, виробничого, адміністративного чи іншого характеру, які практично застосовуються в діяльності підприємства чи у професіональній діяльності, але ще не стали загальним надбанням.

Зокрема, можна припустити, що використання «ноу-хау» стало альтернативою патентній охороні результатів інтелектуальній діяльності. Дійсно, підприємствам часто вигідно не патентувати винаходи, що використовуються в виробництві. Це може бути дорого або пов’язано із значними працезатратами, простіше виявилось такі результати «засекретити». Недаремно спочатку «ноу-хау» називали «секретами виробництва», «промисловими секретами» тощо.

Спеціалісти в галузі приватного права Свядоч Ю.І., Богуславський М.М. зазначали, що «ноу-хау» належить свій специфічний режим, зміст якого полягає в захисті прав її власника. Сахарова О.А. наголошувала, що «ноу-хау» є інформаційним об’єктом, який не охороняється, на який не має виключного права його творця, а існує лише фактична монополія (Покровская В.В. Международные коммерческие операции и их регламентация. М., 2000. – 205 с.).

У Законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» поняття «ноу-хау» тлумачиться як — технічна, організаційна або комерційна інформація, що отримана завдяки досвіду та випробуванням технології та її складових, яка: не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції, технологічного процесу та/або надання послуг; є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям не загально відомості та істотності (Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій : Закон України від 14вересня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. — №45. – С. 434).

Слід зауважити, що останнім часом до категорії «ноу-хау» нерідко переходять навіть патентоспроможні винаходи, що мають найбільшу цінність. Це пояснюється ускладненням сучасних винаходів, що не дозволяє іноді описати їх в патентних замовленнях з достатньою повнотою необхідною для практичного використання, а також проблемами патентного права, коли, порушуючи чинне законодавство, заявники навмисно не викладають в заявках усіх необхідних даних, які потрібні для застосування винаходу. До категорії «ноу-хау» відносять також винаходи, патентування яких недоцільно з врахуванням високого ризику розкриття їх сутності або при відсутності можливості проконтролювати їх неправомірне використання.

Відсутність процедури визнання виключних прав на «ноу-хау» ставить питання щодо режиму захисту. Врахування виробничої та промислової спрямованості «ноу-хау» вимагають відповідних варіантів охорони, до яких можна віднести захист від промислового, економічного шпигунства та інших подібних дій.

Юридично обмежити розповсюдження «ноу-хау» можна тільки певним суб’єктам, з якими власник такої інформації має відповідні угоди. Це здійснюється шляхом укладення спеціальної угоди щодо передавання «ноу-хау». В угоді щодо передачі «ноу-хау» повинні бути узгоджені умови про даний об’єкт, тобто яка інформація передається, термін передачі, розміри винагороди, умови та права на подальшу передачу та збереження конфіденційності, а також міра відповідальності.Подібні особливості захисту відповідають і комерційній таємниці.

Передача здійснюється на основі укладання ліцензійних договорів. Однією з ознак є елемент конфіденційності. Форми «ноу-хау» різноманітні. У технічній сфері — конструкційні креслення, результати дослідів і їх протоколи, звіти про проведені науково-дослідні роботи, статистичні розрахунки, формули, рецепти, методики, списки машин, обладнання, матеріали, компоненти, робочі плани з зазначенням часу і допусків, інструкції з технології (наприклад, розпорядження з теплового режиму), документація по виготовленню, звіти про вироблену продукцію, інструкції для монтажу, дані з програмування, методики навчання виробничого персоналу і т. д. Договором визначаються предмет операції, його ціна, термін дії, час і місце використання, права і обов’язки (включаючи передачу, прийом, оплату і терміни), відповідальності у разі невиконання зобов’язань, основи для звільнення від відповідальності або припинення дії договору. Звичайно в договір включається умова про не розголошування «ноу-хау» в період дії ліцензійної угоди і після її закінчення, що повинно гарантуватися покупцем (Цивільне право України. Загальна частина : підручник / за ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової, Р.А.Майданика. – 3-те вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2010. –С.965 ).

Як правило, під «ноу-хау» розуміються секретні не запатентовані технологічні знання і процеси, практичний досвід, включаючи методи, способи і навички, необхідні для проектування, розрахунків, будівництва і виробництва будь-яких виробів, наукових досліджень і розробок; склади і рецепти матеріалів, речовин, сплавів тощо; методи і способи лікування; методи і способи видобутку корисних копалин; специфікації, формули і рецептура; документація, схеми організації виробництва, досвід в області дизайну, маркетингу, керування, економіки і фінансів; інша недоступна широкій громадськості інформація.

Клюс Н.В.


Роль медіації в системі вирішення господарських спорів

gallery-3Медіація — це метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам спору налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони змогли самостійно обрати той варіант рішення, який відповідатиме їхнім інтересам і задовольнить їхні потреби(Проект закону України від 21.01.2011 р. N 8137 «Про медіацію»). На відміну від формалізованого судового чи арбітражного процесу, під час медіації сторони доходять згоди самі — медіатор не приймає рішення за них.

На території України діє низка Регіональних груп медіації, які об’єдналися в Асоціацію груп медіації України та Український центр порозуміння, Український Центр Медіації (УЦМ),що створений при Києво-Могилянській Бізнес-Школі.

Український Центр Медіації має намір діяти у двох напрямках – навчання медіаторів (освітня сфера) і надання послуг незалежними медіаторами. На сьогоднішній день головним завданням Центру є донести інформацію про медіацію, як ефективний інструмент у вирішенні конфліктів та продемонструвати успішний досвід її застосування(Жмудь В. Запровадження процедури медіації (примирення) у законодавстві України //  Юстініан.-№6.-2008 року — С. 58).

Основні переваги медіації у системі вирішення господарських спорів є: економія часу та коштів; конфіденційність вирішення спору; виграшне рішення для обох сторін; більша ймовірність виконання рішення. Сторони, які самостійно досягли згоди і виробили рішення спільно, на основі власних потреб, більш вмотивовані виконувати досягнуті домовленості порівняно з рішенням, прийнятим за них третьою стороною (у суді); збереження ділових стосунків сторін; неформальність процесу.

Основні принципи медіації: добровільність; незалежність медіатора. Кожній зі сторін надається право самостійно обрати медіатора з реєстру незалежних медіаторів УЦМ; неупередженість медіатора. Медіатор не має право висловлювати власну думку щодо сутності конфлікту; правомочність сторін. Кожна сторона самостійно визначає склад учасників (юристи, родичі, повноважні представники та інші). Зрештою сторони самі вирішують, за яких умов вони будуть укладати угоду чи припиняти медіацію; гнучкість процедури. Рішення приймається сторонами добровільно, без тиску з боку медіатора. Сторони мають право відмовитися від будь-яких запропонованих рішень та звернутися до інших способів вирішення спору(Проект закону України від 21.01.2011 р. N 8137 «Про медіацію»)

Медіація може відбуватися у форматі як спільних, так і окремих приватних (медіатор-сторона) зустрічей. Кожній стороні мають бути забезпечені рівні можливості брати участь у дискусії.

Медіатор може проводити медіацію у спосіб, який він вважатиме доречним, враховуючи обставини справи, побажання сторін та необхідність швидкого і ефективного вирішення спору. Медіатор не уповноважений приймати рішення замість сторін. Медіатор може припинити медіацію, якщо, на його думку, сторони не докладають достатніх зусиль для вирішення спору(Жмудь В. Запровадження процедури медіації (примирення) у законодавстві України //  Юстініан.-№6.-2008 року – С. 65)

Надзвичайно важливо, щоб сторони особисто брали участь у медіації, бажано за сприяння юристів, які, враховуючи усі досягнуті домовленості, допоможуть правильно скласти остаточну угоду в разі врегулювання спору. За взаємною згодою сторін можуть залучатися інші особи, наприклад, спеціалісти, чия присутність допоможе краще зрозуміти ситуацію.Нейтральна третя сторона у процедурі медіації має фундаментальне значення, адже вона сприяє проведенню переговорів між сторонами таким чином, щоб ті могли самостійно віднайти рішення у спорі. Медіатор організує процес переговорів таким чином, щоб допомогти виявити та проаналізувати справжні інтереси сторін, що іноді мають набагато більше значення, ніж правові позиції. Через те що сторони не завжди готові говорити одна з одною про власні пріоритети, без такої допомоги їм часто не вдається досягти (Боброва О.М, Горова А. О., Землянська В. В., Прокопенко Н. М. Відновне правосуддя. Особливості впровадження процедури медіації: європейський досвід. К.: Наш час, 2006. – С. – 164).

Результат розгляду справи у суді зазвичай важко передбачити, а сама процедура судового розгляду залишається поза контролем сторін. Відомо, що забезпечити виконання навіть сприятливого для сторони рішення може бути проблематично. Саме безпосередня участь сторін у виробленні взаємоприйнятного рішення підвищує гарантії того, що домовленість буде дотримана і виконана у майбутньому. Статистика підтверджує, що угоди, досягнуті в результаті медіації, виконуються набагато сумлінніше, ніж судові рішення. До того ж, якщо сторона не задоволена результатами медіації, ніщо не перешкоджає їй звернутися до суду або повернутися до судового розгляду. (Єрьоменко Г., Різенко О. Слід спробувати медіацію! // Бізнес-освіта. Я-перший. –№ 11(12). – 2008. С. 11-14).

Клюс Н.В.


Одесситам на заметку: увеличен размер пособия малообеспеченным семьям

38420647В январе текущего года принят Закон Украины «О Государственном бюджете Украины на 2014 год».

Статьей 9 данного закона установлено, что в 2014 году уровень обеспечения прожиточного минимума (гарантированный минимум) для назначения помощи, в соответствии с Законом Украины » О государственной социальной помощи малообеспеченным семьям», в процентном соотношении к прожиточному минимуму для основных социальных и демографических групп населения составляет:

для трудоспособных лиц — 21 процент (с 01.01.2014 года — 225,78 грн, с 01.07.2014 года — 262,50 грн, с 01.10.2014 года — 273,21 грн),
для детей — 85 процентов (в возрасте до 6 лет и от 6 до 18 лет соответственно с 01.01.2014 года — 877,20 грн и 1093,10 грн, з 01.07.2014 года — 900,15 грн и 1122,00 грн, с 01.10.2014 года — 936,70 грн и 1167,05 грн),
для лиц, утративших трудоспособность, и инвалидов — 100 процентов соответствующего прожиточного минимума (с 01.01.2014 года — 949,00 грн, с 01.07.2014 года — 974,00 грн, с 01.10.2014 года — 1014,00 грн).
В 2014 году доплата на каждого ребенка, входящего в состав малообеспеченной семьи, в возрасте от 3 до 13 лет, составляет 250 грн, от 13 до 18 лет — 500 грн (статья 15 Закона Украины » О государственной социальной помощи малообеспеченным семьям»).
В феврале 2014 года помощь выплачена ее получателям в увеличенном размере с учетом доплаты за январь 2014 года. Перерасчет проведен в автоматическом режиме без обращения получателей пособия.

odessanews@public_od_ua


Рейтинг@Mail.ru